Кремлівські мільярди в Молдові не призвели до успіху. Проте Путін не втрачає надії.
"Подивіться, на що перетворилася Україна! Ви хочете таких руйнувань і тут?" Кремлівські посіпаки у Грузії й Молдові не соромилися залякувати виборців світлинами зруйнованих міст України. Не вказуючи, що весь цей жах здійснила на нашій території Росія. Чому у Грузії це спрацювало, а в Молдові - ні?
Чинна президентка Молдови Майя Санду перемогла у другому турі президентських виборів із результатом 55,36% голосів колишнього генпрокурора Олександра Стояногло (44,64%). Попередні результати опублікувала Центральна виборча комісія (ЦВК) після опрацювання 99,73% протоколів. Це були дуже важливі вибори як для Молдови, так і для України. Молдова, як не крути, відстояла свій демократичний, європейський шлях розвитку. Так, найважливішу роль тут відіграли голоси молдаван, які проживають за межами своєї країни.
Однак ми всі стали свідками, які значні фінансові та інформаційні ресурси були залучені на користь тих, хто намагався забезпечити перемогу головному конкуренту Майї Санду. Без сумніву, ці сили не зупиняться і продовжать свої зусилля щодо дестабілізації обстановки в Республіці Молдова. Проте, сьогодні вони перебувають у досить пригніченому стані. Їхній план перетворення Молдови на платформу для реалізації вигідних для Росії політичних цілей зазнав невдачі.
Ця перемога набуває особливого значення на фоні подій, що відбулись у Грузії, де на парламентських виборах перемогу здобула партія "Грузинська мрія", що належить олігарху Бідзині Іванішвілі. Він та його команда відкрито прагнуть відновити стосунки з Росією, яка раніше підтримала сепаратистські рухи у Південній Осетії та Абхазії. У серпні 2008 року російські танки були на межі увійти до Тбілісі. Наразі, як видно, більшість населення Грузії обирає шлях, окреслений Іванішвілі. Цей курс радує Кремль і абсолютно не відповідає європейським демократичним цінностям.
Сьогодні Україна веде щоденну боротьбу, платячи жахливу ціну у вигляді численних жертв серед військовослужбовців і цивільних, захищаючи своє право на демократичний та європейський шлях розвитку. Росія, в свою чергу, проявляє свою агресію традиційними методами. Ця країна безжально обстрілює наші міста та села, прагнучи посіяти страх і невпевненість серед нас. Тому її дії поширюються не лише на фронті, але й у сфері інформації, де вона інвестує величезні ресурси в свою пропаганду.
Кремль інвестує мільярди доларів у забезпечення лояльності політиків з різних країн. Основна мета цієї діяльності – зменшити підтримку України та сформувати негативний імідж нашої країни. Це може здатися приголомшливим, але іноді ми дійсно стаємо свідками того, як у різних куточках світу лунають критичні голоси на адресу України, яка страждає, а не Росії, яка є винуватцем насильства. Ми вже чули, як у Грузії та Молдові використовували кремлівські наративи, стверджуючи: "Подивіться, до чого дійшла Україна, не допустіть, щоб таке сталося у нас".
Про те, що Україна та українці з радістю обрали б шлях миру та розвитку, а не шлях війни та руйнувань, автори цих тез мовчать. Не називають вони і того, хто винний у бідах України та українців. Але, попри все це, Україна вистоїть. Так, ціна буде дуже високою, але ми просто не маємо іншого шляху. Ми чудово розуміємо, яку долю приготувала Україні та українцям путінська Росія. Перетворені на руїни, колись квітучі наші міста кричать про звірячу ненависть до нас з боку тих, хто цинічно називав себе братами. Ми не маємо права на поразку. Адже вона дорівнюватиме не лише відмові від демократичного та європейського шляху розвитку нашої країни, а й цілковитому знищенню України та українців.
