Тамара Кудрявченко висловила думку: "На жаль, у нашій країні не існує добре розвиненої культури папараці".
Це перше інтерв'ю головної редакторки "ТаблоID", в якому вона виступає в ролі героїні. Тамара ділиться подробицями про закулісся видання та обговорює зміни, що відбулися після початку повномасштабної війни з Росією.
Протягом останнього десятиліття головною редакторкою "ТаблоID" на "Українській правді" є Тамара Кудрявченко. У розмові з "Детектором медіа" вона поділилася своїми думками про світське життя, зазначивши, що віддає перевагу дистанції. "Участь у всіх цих заходах і невимушених бесідах — це завжди стрес для мене, вихід за межі звичного, що зрештою призводить до виснаження", — зауважила вона. Сьогодні ми представляємо вам перше інтерв'ю з Тамарою Кудрявченко, в якому вона постає в ролі героїні.
Тамара народилася і виросла в степовому Криму, в селищі Красногвардійське (раніше відоме як Курман-Кемельчі, а після 2023 року просто Курман). "Крим — це моя рана. Там живе мій батько, там спочиває моя мати. Цей зв'язок з Кримом зробив мене тією людиною, якою я є, і тепер я відчуваю його особливо гостро," — ділиться вона. Відповідаючи на запитання про своє бачення перемоги України у війні з Росією, Тома зазначає, що важливою частиною перемоги для неї буде можливість безпечно дістатися до Криму прямим потягом з Києва та провести час з батьком на узбережжі. Окрім того, вона мріє відвідати мирний Донецьк, рідне місто її чоловіка, журналіста "Української правди" Євгена Руденка.
Головна редакторка видання "ТаблоID" Тамара Кудрявченко та журналіст з "Української правди" Євген Руденко поєднали свої долі в шлюбі у вересні 2021 року.
Тамара змогла з другої спроби реалізувати свою мрію -- вступити до "Києво-Могилянської академії". Вона обрала культурологію як майбутній фах, не дуже розуміючи, що це таке, просто керуючись власною зацікавленістю гуманітарними науками. Тепер, коли з моменту здобуття диплома магістра культурології минули роки, Тамара каже, що не шкодує про свій вибір, хоч і не вважає його найкращим для себе. Втім, роздумування про те, як вона, золота медалістка, могилянка, що намагалась опанувати роботи Фуко, Лакана і Дельоза, опинилась у виданні, яке стежить за життям Вєрки Сердючки та Павла Зіброва, почали з'являтися, за словами нашої героїні, лише останніми роками. Тривалий час цим думкам не було місця, замість них було захоплення журналістикою, необхідність опановувати потрібні для неї знання та навички, вчитися долати щоденні виклики, з якими стикається редакторка онлайн-видання.
Проєкт "ТаблоID" розпочав свою діяльність на "Українській правді" у 2005 році. У 2011 році до команди приєдналася Тамара, яка не мала попереднього досвіду в журналістиці. Після того, як у 2014 році Анна Трофімова, що займала пост головної редакторки, пішла в декрет, Тома стала новою керівницею редакції. В інтерв'ю для "ДМ" вона зазначила, що з 2014 по приблизно 2017 рік редакційні обов'язки виконували троє жінок, включно з нею. Пізніше одна з редакторок залишила проєкт, і до кінця 2021 року оновлення сайту "ТаблоID" здійснювали лише двоє осіб — Тома та її теперішня заступниця Марія Ткаченко. "Я відчула себе справжньою головною редакторкою, коли напередодні повномасштабного вторгнення Росії до команди приєдналися ще дві дівчини", — поділилася вона. Наразі в команді працюють четверо людей, включаючи її, а також SЕО та редакторка на вихідних.
За словами головної редакторки "УП" Севгіль Мусаєвої, у даний момент сайт "ТаблоID" має 1,5 мільйона унікальних відвідувачів та від 5 до 6 мільйонів переглядів на місяць. У серпні цього року, вперше за 19 років своєї діяльності, медіа організувало свій перший захід — факап-стендап під назвою "Баляндраси". На ньому журналісти та запрошені особи ділилися своїми професійними помилками і невдачами. Під час інтерв'ю ми попросили Тамару Кудрявченко поділитися яскравим прикладом власного факапу, обговорили зміни в діяльності редакції після початку повномасштабної війни, згадали часи, коли доводилося працювати без соціальних мереж як джерела інформації, а також дізналися, чи надають "ТаблоID" ексклюзивні матеріали політичні журналісти "УП" Роман Романюк і Роман Кравець.
Головна редакторка "Української правди" Севгіль Мусаєва та головна редакторка "ТаблоID" Тамара Кудрявченко на сцені факап-стендапу "Баляндраси"
-- Томо, в серпні цього року "ТаблоID" організував свій перший світський захід під назвою "Баляндраси". Поділися, будь ласка, як зародилася концепція проведення заходу у стилі факап-стендапу і який був твій вклад у його підготовку?
-- Мій внесок в організацію цієї події досить скромний, більшу частину організаційних моментів взяли на себе івент-менеджерка "УП" Вікторія Зайченко та головна редакторка Севгіль Мусаєва.
Усі давно усвідомлювали, що організувати захід під брендом "ТаблоID" - це важливий крок, але раніше не виникало відповідних умов. Під час одного з креативних зборів з'явилася ідея провести факап-стендап. Я до останнього часу сумнівалася, що ми зможемо реалізувати цю задумку, і що квитки на наш захід знайдуть своїх покупців. Натомість Сєва і Віка були впевнені, що це буде чудова подія.
Назву нашого заходу "Баляндраси" вигадав моя заступниця Маша Ткаченко, яка є справжнім джерелом автентичних українських слів, що знаходять своє місце в наших матеріалах. Я навчаюся у неї багато чому.
-- Під час "Баляндрасів" різні журналісти й не лише вони розповідали про свої робочі факапи. Розкажи про якийсь свій факап, але не про той, про який ти розповіла під час івенту.
У моєму житті було чимало невдалих моментів, і тепер я згадаю один з них, за який мені було досить соромно, але врешті-решт все завершилося позитивно. Раніше "ТаблоID" активно висвітлював розкішні речі, які належать народним депутатам. Одного разу Ірина Геращенко з'явилася в Раді в намисті, яке дуже нагадувало вироби бренду Van Cleef. Якщо не помиляюся, про це написав у Facebook тодішній народний депутат та колишній журналіст "УП" Мустафа Найєм. Питання в тому, що така прикраса коштує чимало — не менше ніж кілька тисяч євро. Я побачила пост Мустафи і почала сумніватися; в таких ситуаціях я зазвичай покладаюся на свою інтуїцію. Однак у даному випадку моя довіра до Мустафи переважила. Я написала новину про те, що Геращенко з'явилася в Раді із прикрасою на таку-то суму. Прокидаючись вранці, я отримала безліч повідомлень від колег з посиланнями на допис Ірини у Facebook, де вона висловлювала обурення і спростовувала нашу інформацію. Я щиро вдячна їй за те, що вона реагувала дуже стримано та коректно, адже насправді у неї були всі підстави звинуватити нас за відсутність перевірки. Звичайно, я взяла на себе відповідальність за цю помилку і опублікувала на "ТаблоID" спростування і вибачення від нашої редакції. В результаті цього сталася зустріч з Геращенко, інтерв'ю з якою згодом опублікували на головній сторінці "УП". Ми обговорили не лише її прикраси, а й те, як жінкам працюється у парламенті. Цей матеріал зібрав чимало переглядів.
Тамара Кудрявченко: "Я -- контрол-фрік у роботі. Наведу такий приклад: якось я прокинулась о четвертій ранку, зайшла в телефон і побачила новину про смерть актора Метью Перрі. Все, більше спати я вже не можу, я маю поставити цю новину на "ТаблоID"".
У процесі перших "Баляндрасів" ти поділилася ще одним своїм провалом — ситуацією з оголенням двійника Ганни Герман у ополонці. Тодішня новина супроводжувалася зображенням жінки, яка нагадувала Герман, що стрибала у крижану воду з напівоголеними грудьми. Як ти вважаєш, чи є це прийнятним для медіа, навіть якщо це таблоїд, публікувати таке зображення без згоди самої жінки?
По-перше, я не впевнена, що це зображення було опубліковано саме під моїм керівництвом; я вже не можу цього згадати (матеріал з'явився на "ТаблоID" 21 січня 2013 року, а Тамара Кудрявченко стала головним редактором у 2014-му — "ДМ"). По-друге, коли я почала працювати в "ТаблоID", публікація таких фото була цілком прийнятною, і я не прискіпувалася до цього питання, адже моя робота в медіа була новим досвідом для мене.
На сайті іноді з'являлися й більш провокаційні зображення, такі як абсолютно оголений Лесь Подерв'янський або фігура скандалу, пов'язана із сином депутата-регіонала Ландіка, яка, за чутками, мала стосунок до порноіндустрії. "ТаблоID" публікував ці фотографії без жодних редагувань, не приховуючи нічого на їхніх тілах. З часом ми відмовилися від такого підходу і тепер, звісно, не дозволяємо собі подібного.
Після 2019 року, після редизайну нашого веб-сайту, ми запровадили нову рубрику під назвою "Гаряча зона", куди перемістили всі матеріали для аудиторії 18+. Створення цього розділу було обумовлене також тим, що раніше публікації на такі теми призвели до негативної реакції з боку Google. Коли в 2021 році до команди "УП" приєднався Андрій Боборикін, він активно рекомендував нам уникати використання слів, таких як "секс", "інтим", "груди" та подібних термінів у наших матеріалах, оскільки алгоритми Google можуть сприймати їх як ознаки порнографічного контенту.
У розмові з "ДМ" Тамара не приховує свого незадоволення тим, що у роботі доводиться враховувати особливості пошукових алгоритмів
-- Усі ці "ласі форми", "голі дупці" -- хто придумав цей стиль "Таблоїду"?
Він уже працював тут, коли я почала свою діяльність у цьому виданні, і мені невідомо, кому саме прийшла в голову ця ідея. Аня Трофімова, яка обіймала посаду головного редактора "Таблоїда" переді мною, була значно більш креативною у створенні заголовків. Іноді це ставало для мене випробуванням, адже я маю інший підхід, але я намагалася дотримуватися традицій, які вже склалися в редакції.
Цікаво, що ще до початку великої війни ми опублікували матеріал про те, як Юлія Тимошенко зупинилася на автозаправці і скуштувала хотдог. Ця новина вийшла з заголовком "Тимошенко на заправці полизькала улюблену сосиску". Тоді редакція "УП" знаходилася в будівлі "Київміськбуду" на Печерську, де також працювали інші медіа та громадські організації. Після виходу цього матеріалу люди зупиняли мене в коридорі, щоб подякувати за такий заголовок. Сьогодні ж подібні заголовки стають все більш рідкісними.
Чому це так?
По-перше, ми дорослішаємо і еволюціонуємо. Крім того, подібні заголовки не користуються популярністю серед рекламодавців і тих осіб, про яких ми пишемо. Саме ці люди, які потенційно можуть стати покупцями товарів, рекламу яких ми прагнемо розміщувати, бажають бачити себе в позитивному світлі і, звичайно, не хочуть, щоб ми висвітлювали їх у новинах з такими заголовками. "ТаблоID" мусить адаптуватися до змін, особливо в умовах зменшення кількості рекламодавців, тому нам потрібно знайти баланс. Відтак, вже після початку великої війни редакція ухвалила рішення стати більш стриманими у своїх матеріалах.
Зображення з веб-ресурсу "ТаблоID".
Чи в змозі сучасний "ТаблоID" включити в заголовок якесь нецензурне слово?
Зазвичай ми використовуємо такі висловлювання "на грилі".
-- Але я буквально днями бачила матюк у заголовку до матеріалу, який під твоїм авторством був опублікований на "Таблоїді" у лютому 2022 року.
-- Ми тоді були дуже злі та могли собі таке дозволити. Тим більше якщо це цитата. Тоді ж ми дозволяли собі писати слово "ху*ло", почали писати Путіна та Росію з маленької літери. Зараз ми відійшли від цього, теж через гугл, який написання власних імен із маленької літери сприймає як помилку, а для SЕО це погано. Але згідно з загальноредакційним рішенням в матеріалах "УП" Путіна ми називаємо не президентом, а російським лідером, правителем тощо.
Які нові аспекти редакційної політики "ТаблоID" з'явились після двох з половиною років повномасштабного конфлікту?
-- Ми намагаємося не писати про росіян. Хіба що це буде Павло Дуров, якого нещодавно затримали у Франції. Або можемо написати про Таїсію Повалій, у якої українська влада хоче конфіскувати нерухомість, права на пісні тощо. Просто так про неї або Ані Лорак ми вже не будемо писати, але коли йдеться про події, в яких є їхній зв'язок з Україною, можемо це дати.
"Моя унікальна здатність полягає в тому, що в моменти, коли трапляються страшні та стресові ситуації, я здатна зібратися, сфокусуватися і докладати ще більше зусиль, ніж раніше. Звісно, згодом мені доводиться справлятися з психосоматичними наслідками такої поведінки, але це вже окрема історія," – ділиться головна редакторка ТаблоID Тамара Кудрявченко.
До речі, хотів би поцікавитися питанням, яке нещодавно обговорювалося в редакції "Антоніни": чому "ТаблоID" так активно висвітлює діяльність екс-чоловіка Ані Лорак, Мурата? Що робить його таким важливим і цікавим для вас?
У даному контексті важливо враховувати бажання та інтереси наших читачів. Інформація про Мурата завжди викликає жвавий інтерес. Ситуація з Муратом та Ані Лорак нагадує стосунки між Захуром і Камалією: завдяки своїм зв'язкам з українськими знаменитостями ці чоловіки стали справжніми світськими персонами. Якщо б я помітила, що наші читачі не проявляють інтересу до Мурата, ми б не акцентували на ньому увагу.
Чому "ТаблоID" не надав відповіді на запит Комісії з журналістської етики? Нагадую, що в лютому 2024 року КЖЕ виступила з дружнім зауваженням до вашої редакції у зв'язку з публікацією про сексистські коментарі Олексія Арестовича.
Якщо чесно, до мене ніхто не звертався з цього питання. У таких ситуаціях зазвичай займаються юристи, головний редактор і, можливо, виконавчий директор Андрій Боборикін. Мабуть, редакція намагається захистити мене, хоча в цій ситуації я дійсно була не права. Я одразу внесла зміни в текст новини, але, як кажуть, скріншоти не зникають. Зараз я вважаю, що цю новину не варто було публікувати на "ТаблоID", але я піддалася харизмі Арестовича. На "УП" про нього вже майже не згадують, і для "ТаблоID" він втратив свою актуальність. Той факт, що в моїй новині я подала його так, наче його провину вже довели в суді, — це ще один мій промах.
У 2011 році, коли ти приєдналася до "ТаблоID", соціальні мережі не мали такої популярності, як сьогодні. Які спогади залишилися у тебе з того періоду, коли "ТаблоID" вже існував, але соціальні мережі ще не стали основним джерелом інформації?
У той час ми публікували значно менше матеріалів, акцентуючи увагу на перекладених новинах з західних джерел. Ми активно залучали коментарі, регулярно відвідували різні заходи. У редакції працювали Сергій Лещенко та кореспондентка Оксана Денисова, які постачали нам важливу інформацію, і особливо Лещенко, наскільки я пригадую. Наш фотокор Дмитро Ларін також приносив ексклюзивні матеріали, а Влад Содель регулярно ділився фото годинників депутатів на Facebook. Ми писали про стиль депутатів: їхні сумки, взуття, годинники — деталі, які привертали увагу. Проте іноді мені доводилося проводити кілька годин, шукаючи в інтернеті точні моделі сумок чи інших предметів, аби не помилитися з ціною. Цю частину роботи я одночасно любила і ненавиділа.
-- А як щодо нинішніх політичних журналістів "УП" Романа Кравця та Романа Романюка? Вони підхопили після Наєма та Лещенка цю естафету?
-- Ні, їм це не дуже цікаво. На жаль, таких джерел, які є у Daily Mail або у People, "ТаблоID" не має. І у мене особисто також немає таких джерел, які б мені зливали якусь перевірену інформацію. Всі мої джерела -- з середовища піарників, зірок. Часом я можу щось дізнатися, але не можу знайти фотопідтвердження, і тоді публікації не буде. Ми справді не дуже часто ставимо новини, посилаючись лише на власні джерела.
В Україні існує особлива ситуація, коли більшість людей знають одне одного, і якщо я поділюсь якоюсь інформацією, всі миттєво здогадаються, хто став джерелом. Вважаю, що саме тому мої колеги з "УП" не поспішають передавати новини "ТаблоID". Прикро, що в нас не розвинута культура папараці, адже фотографи не отримують таких значних гонорарів за ексклюзивні знімки знаменитостей, як це практикується на Заході.
В останні місяці "ТаблоID" значно збільшив кількість матеріалів про моду та особистий стиль зірок. Ми також помітили, що в нашому контенті стало більше якісних зображень, адже ми підписалися на Getty.
Чи маєш уявлення про те, якою буде перемога України в цій війні?
-- Для мене перемога України буде тоді, коли я зможу приїхати прямим потягом із Києва у Крим і сісти на березі моря біля будиночка мого батька. Я була востаннє в Криму у 2021 році. Також перемога для мене буде тоді, коли я зможу поїхати у Донецьк, де ріс мій чоловік. Я розумію, що це мої мрії, а перемога може бути зовсім не такою.
"Я ніколи не уявляла, що повномасштабна війна може статися, хоча і не мала ілюзій щодо росіян. В мене був страх і відчуття безвиході, тому я закупила багато зайвих продуктів. Хоча були можливості для евакуації, я миттєво усвідомила, що не залишу свою країну, у мене не було жодних сумнівів," - ділиться спогадами Тамара Кудрявченко.
У лютому 2022 року ти опублікувала в своєму профілі на Facebook: "Крим мені більше не потрібен. Не за таку ціну".
Я пам'ятаю, як писала той допис, сповнена емоцій. Якщо відкинути мрії і подивитися на все з раціональної точки зору, не можу уявити, які події мають статися, щоб ми відновили територіальні кордони 1991 року. Зараз мені важко уявити, що це станеться в найближчому майбутньому. Мене лякає думка про те, які зміни відбулися у свідомості людей, які живуть у Криму за останні десять років. Що нам потрібно зробити, аби Крим знову став частиною України? Як я могла б спокійно спілкуватися там українською? На ці питання у мене поки що немає відповідей.
-- Фотокореспондент "УП" Ельдар Сарахман -- це фактично член вашої з Євгеном Руденком родини. Зараз Ельдар на фронті. Як ви даєте собі раду, поки Ельдар не працює в "УП"?
-- Ми тримаємо зв'язок з Ельдаром. Я більше питаю у нього про його дружину та доньку, яка народилася цього року. Женя спілкується з ним більше, у них з Ельдаром і Євгеном Будерацьким є чатик на трьох, бо свого часу вони втрьох прийшли в "УП" і здружилися. Мені у роботі більше бракує фотографа Дмитра Ларіна, який у травні 2024-го пішов добровольцем.
У Ельдара і Жені склався справжній творчий тандем, який був одним із найуспішніших, на мою думку, в українській репортажній журналістиці та в "УП". Вони дуже різні, їм було разом непросто, але у роботі вони знайшли один одного, це була хімія. Думаю, Жені дуже бракує такого партнера, непросто знайти заміну Ельдару, такому натхненному й зацікавленому у тому, щоб відкривати Україну та показувати це аудиторії. Ельдар мріє повернутися з війни та продовжити займатися репортажами разом із Женею. І я теж дуже хочу цього.
