Оксана Романюк підкреслила, що міжнародні організації повинні проявляти більш активну позицію стосовно журналістів, які були захоплені Росією.

Крім того, керівниця ІМІ звернулася до Координаційного штабу з питань утримання полонених з проханням про активізацію співпраці. Вони також висловили свої коментарі.

Міжнародні організації мають бути активнішими у питанні полонених Росією українських журналістів, зокрема вони повинні чинити тиск на країну-агресорку, домагаючись їх звільнення.

Вона також підкреслила необхідність посилення санкцій щодо Російської Федерації.

На пресконференції на тему "Чи понесе Росія відповідальність за порушення свободи слова в Україні?" директор Інституту масової інформації Оксана Романюк висловила свою думку.

Ми прагнемо, щоб міжнародні організації, зокрема ПАРЄ, зайняли більш активну позицію. Щодо ООН, то після того, як Гутерреш потиснув руку Путіну, важко сказати щось позитивне, але ця організація все ще існує. Нам хотілося б, щоб вона повернулася до виконання своїх обов'язків, знову зосередилася на своїх механізмах і реалізувала їх на практиці, – зазначила Оксана Романюк. – Ми глибоко обурені, коли бачимо так званих "хороших росіян", які виступають на міжнародних форумах і закликають зняти санкції або ж зробити їх лише іменними, спрямованими виключно проти кремлівських чиновників. Сподіваємося, що вражаюча інформація про 112 журналістів, які стали жертвами російського полону за останнє десятиліття, підтримає нашу позицію: відповідальність має бути колективною, і санкції повинні бути накладені на Росію як державу. Більше того, існуючих санкцій недостатньо – їх потрібно посилити.

Обговорюючи процес звільнення журналістів, які опинилися в полоні, керівниця ІМІ висловила вдячність Офісу генерального прокурора за їх активну участь у цьому питанні, а також профільним комітетам Верховної Ради – комітету з питань свободи слова та комітету з інформаційної і гуманітарної політики.

Вона закликала до активнішої співпраці з цього приводу Комітет з питань утримання військовополонених, який діє при Головному управлінні розвідки. Відповідаючи на запитання журналістів, вона детальніше пояснила свою позицію.

"Ми маємо справу з родичами затриманих, і вони відчувають великий страх перед спілкуванням з нами, незважаючи на те, що справа має публічний характер. Відомо, що журналіст був арештований і, наприклад, може зазнавати тортур. Проте родичі бояться обговорювати умови його утримання, оскільки їм це заборонено Координаційним штабом. На нашу думку, така позиція є неефективною і вимагає змін. Якщо ми почнемо відкрито говорити про умови утримання, тортури, голодування та відсутність міжнародної допомоги, це може привернути увагу міжнародних організацій і спонукати їх до посилення тиску на Росію, щоб забезпечити швидше звільнення заручників", -- зазначила Оксана Романюк.

Детектор медіа надіслав запит речнику Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петру Яценку для отримання коментаря з цього приводу.

У своїй відповіді він зазначив, що Координаційний штаб з моменту свого створення підготував рекомендації для сімей, ЗМІ та звільнених з полону, стосовно того, що доцільно, а що недоцільно говорити на публіці, щоб не зашкодити тим, хто ще залишається в російському ув'язненні. Він акцентував увагу на тому, що це стосується лише інформації, яка буде оприлюднена для широкої аудиторії.

"Ми не маємо на увазі спілкування з науковцями, слідчими, або представниками громадських організацій. Цю освітню медіакампанію було ініційовано на основі нашого негативного досвіду, коли необережне поширення інформації про військовополонених призводило до їх переведення в інші місця або жорстокого поводження, -- зазначив Петро Яценко. -- Ми розробили цю кампанію, оскільки пам'ятаємо, як через недбале оприлюднення даних про полонених вони могли стати жертвами переслідувань. Ми не забороняємо обговорення теми тортур і принижень, і самі часто піднімаємо цю важливу проблему в українських та міжнародних медіа. Проте важливо усвідомлювати, що конкретні заяви, такі як "У СІЗО N особи Х та Y катують українських полонених, їх карають", можуть бути прочитані тими, хто може направити свою агресію на тих, хто залишається в полоні. Або ж фраза "Мій чоловік - чудовий гранатометник, він знищив багато російських танків, має нагороди, служив снайпером в АТО, чому його не обмінюють?" може призвести до того, що його викреслять зі списку на обмін. У спілкуванні про тих, хто ще в полоні, потрібно бути вкрай обережними. Завдяки нашим зусиллям, кількість публікацій, які можуть завдати шкоди, значно зменшилася, проте загалом кількість матеріалів, що висвітлюють нелюдські умови ворожої неволі та порушення Женевських конвенцій, суттєво зросла."

На цій же пресконференції Катерина Дячук, яка очолює відділ моніторингу свободи слова Інституту масової інформації, зазначила, що з моменту початку російської агресії проти України у 2014 році 112 журналістів опинилися в руках російських окупантів.