Мета номер один для ворожих безпілотників: особливості роботи мінометних підрозділів на Роботинському фронті

Ворожі дрони їх вишукують у полях вдень і вночі.

Приховують і замасковують, оскільки ворожі дрони активно намагаються виявити наші міномети. Це щоденна реальність для українських військових, зокрема на напрямку Роботине. Адже як для наших, так і для ворожих дронів, міномети становлять особливу цінність.

Знімальна група кореспондента ТСН Руслана Ярмолюка мала можливість вживу зафіксувати роботу наших мінометників.

Мінометники є пріоритетною ціллю для ворожих безпілотників, незалежно від їх відстані до передової.

"Вони намагаються визначити свої місця, і в цей момент отримують вогонь. Декілька днів тому була атака на іншу позицію, внаслідок якої постраждав міномет," – ділиться військовослужбовець 118 ОМБР, відомий під позивним "Бомба".

Після цього приземлення хлопці дивом залишилися в живих. Проте ворожі дрони невпинно намагаються їх знайти в полях, як вдень, так і вночі.

"Ми докладаємо всіх зусиль, щоб залишатися непомітними і ховатися в тіні," — говорить військовий, відомий під позивним "Бугор".

Сергій, якому 31 рік, раніше працював оператором бетононасосу в Києві. Він вже майже три роки служить на фронті.

"Це стало звичкою, все йде своїм шляхом, ніби автоматично. Ти усвідомлюєш, що рухаєшся, знаєш, куди саме, де можеш приземлитися або зупинитися. Всі реакції відбуваються на одному рівні", -- ділиться він.

На напрямку Роботине окупанти використовують важку артилерію. Поля регулярно наповнені звуками вибухів. Противник намагається здійснити атаки з флангів, просуваючись з Копанів на заході та з Новопокровки на сході.

"Війна трансформується. Спочатку це була звичайна війна, але тепер технології прогресують настільки швидко, що і наш противник не відстає. Тепер основна мета полягає в тому, щоб укритись від дронів і FPV атаки. Артилерія вже не викликає такого страху, як безпілотники," -- зазначає "Бомба".

Юрі на прізвисько "Бомба" 42 роки. Чоловік родом з Донеччини. Був поранений, контужений. Воює досі, бо ворог хоч і знизив активність, не відмовився від піших штурмів.

"У лютому вони все ще намагалися використовувати техніку для пересування. Під час роботи виконували всі необхідні маневри. Коли проходила колона, також застосовували техніку. Наразі ж вони ходять пішки, групами по двоє-троє, займаються копанням або просто блукають – тоді й настає час для роботи," – ділиться військовий.

Попри те, що FPV дрони вражають точними ударами по цілях, мінометники все ще мають багато роботи на полі бою.

"Я пам'ятаю, як це сталося: пряме потрапляння в БМП, і при зміні супротивника було знищено вісім осіб. Це сталося просто в траншеї, коли відбулося це влучання", -- згадує "Бугор".

Хлопці стверджують, що з часом звикаєш до будь-якого виклику, але втрати товаришів – це інше. Ці спогади залишаються з ними, супроводжуючи їх у бою. Вони мріють про спокійне життя вдома, подалі від галасу міст і безладдя. Проте ніхто не може передбачити, коли це відбудеться, тож залишається тільки мріяти, блукаючи по цим сірим, мінами обпаленим полям.